Концепт щастя у новелах «Цвіт щастя» Богдана Лепкого та «Счастье» Еміля Балецького

Abstract

Резюме. Доба першої половини ХХ ст. принесла значні зміни як у суспільне, так і мистецьке життя Європи. Уже кінець ХІХ століття засвідчив поступове назрівання кризи позитивістичного світогляду, що панував на той час у Західній Європі. Поступово піддавалися сумніву та ніби розмивалися, здавалося б, цілком зрозумілі та кришталево чисті принципи класичної філософії і перш за все тому, що вони, попри їх привабливість, не дуже узгоджувались із життям, яке виявилося багатограннішим та складнішим за певні постулати. Воно засвідчувало себе швидше відносним, ніж абсолютним, скоріше неоднозначним, ніж однобічним. Мініатюри «Цвіт щастя» Б. Лепкого та «Счастье» Е. Балецького засвідчують розширення та ускладнення проблематики малої прози на українських землях в першій половині ХХ століття, її розвиток у річищі європейської модерної літератури, збагачення стильової палітри та поетики.

Abstract. The article attempts to trace the originality of understanding the concept of happiness in the miniatures “Bloom of Happiness” by B. Lepkyi and “Happiness” by Emil Baletskyi, to identify typologically similar features in the works of two artists. Both writers worked in small prose genres in the first half of the twentieth century, were interested in philosophical and psychological issues, gave an original interpretation of the phenomenon of happiness.