A nőtörténet mint a történetírás új irányzata

Abstract

A történetírás évszázadokig a „történelemformáló személyiségek”, uralkodók, hadvezérek cselekedeteit örökítette meg, tehát alapvetően politikai eseményekről szólt. A nők nagyon ritkán szerepeltek történeti munkákban, csupán kivételes történelmi szereplők tudták kivívni a történetírók érdeklődését. Így a nőtörténetírással foglalkozó kutatóknak szembesülniük kellett azzal a problémával, hogy a nők nem voltak „láthatóak” a történelemben. Az utóbbi időkben a történetírás fókusza elfordult a politikatörténettől a mindennapok, a társadalom története felé. Ez kétségkívül hozzájárult a nők történetének intenzívebb feltárásához. A nőtörténet-kutatásban a nyugati történetírás már több évtizedes hagyományokkal rendelkezik. Jelen tanulmány bemutatja a nőtörténetírás kialakulásának történetét, fejlődését, nehézségeit, valamint kitér a nőtudományok intézményesülésének folyamatára.

Резюме. Протягом багатьох століть історіографія описувала вчинки правителів, полководців та осіб, які відіграли важливу роль у «формуванні історії», отже в основному відображала політичні події. Жінки майже не згадувалися в історичних працях: тільки виняткові історичні особи жіночої статі змогли викликати інтерес істориків. Тому перед дослідниками жіночої історії постала проблема, що жінок не «було видно» в історії. Останнім часом змінилася сфера досліджень історіографії: менше уваги приділяють політичній історії, більше – повсякденній, суспільній історії. Це, безсумнівно, сприяло інтенсивному дослідженню жіночої історії. Західна історіографія в дослідженні жіночої історії має багаторічні традиції. Дане дослідження представляє історію виникнення, розвитку, труднощів опису жіночої історії, а також звертає увагу на процес інституціоналізації жіночих досліджень.