Художня свідомість українців: метафора як словесно-образна форма освоєння світу (на мовному матеріалі поезії XX ст.)

Вантажиться...
Ескіз

Дата

Назва журналу

Номер ISSN

Назва тому

Видавець

ХНПУ-ХІФТ

Анотація

Резюме. У сучасній науці метафору трактують як образну форму раціональності, лінгвоментальний інструмент пізнання і перетворення світу. Вона виникає в процесі творчості і є результатом цілеспрямованих свідомих естетичних пошуків. Ще романтики ХVІІІ ст. Новаліс і Ф.-В.-Й. Шеллінг вважали метафору засобом проникнення в таємничу сутність речей. Сучасні вчені доводять, метафора є найкоротшим і нетривіальним шляхом до істини (Л. Мацько). Художня метафора виявляє індивідуально-авторське світосприймання і світорозуміння, індивідуально-авторську образну інтерпретацію співвідношень об’єктів, але водночас ґрунтується на колективному досвіді. Художні метафори можуть бути взаємозумовленими і взаємозалежними та утворювати системні єдності. Виявлення й аналіз базових метафоричних моделей та їх типових реалізацій у різні періоди розвитку літератури дає змогу з’ясувати особливості національного поетичного світогляду та його еволюцію впродовж певного відрізку часу.

Опис

Бібліографічний опис

In О. О. Маленко (заг. ред.): Українське буття у слові й тексті. Студії з лінгвоукраїнознавства. Присвячено 300-річчю від дня народження Григорія Сковороди й 10-річчю кафедри українознавства і лінгводидактики [колективна монографія]. Харків, ХНПУ-ХІФТ, 2022. с. 53-70.

Зібрання

Endorsement

Review

Supplemented By

Referenced By

Creative Commons license

Except where otherwised noted, this item's license is described as Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 United States