Військовий туризм та політика пам’яті

Abstract

Резюме. Російська агресія проти України спонукала до перегляду аксіологічної складової політики пам’яті. Особливо чітко цей процес простежується на ставленні до пам’ятників, монументів та меморіалів як символів та ціннісних орієнтирів певного соціуму, які відстоювалися в конкретних історичних обставинах [1, с. 79]. Якщо у 1990-х – на початку 2000-х років Україна, дотримуючись гуманітарної політики багатовекторності, поступово додавала пам’ятки діячам, які були нелояльні до радянського уряду, до числа наявних, то після Революції гідності та з початком російсько-української війни координати політичної культури та колективної пам’яті народу України визначає боротьба за свободу та гідність.