Жанрове та тематичне багатство лірики С. Руданського

Abstract

У непростій та часто трагічній історії України дев’ятнадцятому століттю належить особлива роль. Попри всі інші духовні й культурні здобутки, що ними збагатилася українська нація в ХІХ столітті, це той час, коли здійснилося перебазування усього духовного й культурного життя нації на живу мову, що доти як розмовна функціонувала в народному середовищі. Започаткувати здійснення цього історичного завдання судилося українському красному письменству. Саме художня література високо піднесла значення народного слова, розкрила в ньому незвідані ще глибини і смисли, саме їй належить пріоритетна роль в омовленні історичного буття української нації власним виразним, новаторським і самобутнім словом. ХІХ століття дало українській літературі чимало талантів, які й здійснили це непросте завдання. Достатньо тільки згадати імена Г. Квітки-Основ’яненка, Т.Шевченка, П.Куліша, Марка Вовчка, І.Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Б.Грінченка та ін. До когорти цих визначних постатей нашої культури зараховуємо й поета Степана Руданського. «Був це перший, може, по Шевченкові поет на Україні, якому сила поетичного таланту давала надію на велику й корисну діяльність для рідного краю»1 , – писав про Степана Руданського С.Єфремов. Справді, цей митець мав феноменальне поетичне обдарування, що зуміло проявитися (хоча і не в повну силу) навіть за несприятливих обставин. Народився в родині православного сільського священника на Поділлі, навчався в духовному училищі (бурсі) та семінарії, де й розпочав свою творчість (спочатку писав балади, а потім – ліричні вірші). Особливо інтенсивною була творчість Руданського у період навчання в Петербурзькій медико-хірургічній академії. Вперше свої твори (кілька гуморесок та одна балада) поет побачив надрукованими в петербурзькому тижневику «Русский мир» (1859).