Культура українського наукового мовлення

Abstract

Резюме. У зв’язку з бурхливим розвитком науки, наукових технологій актуалізується проблема культури наукової мови. Не тільки українські, а й зарубіжні вчені увиразнюють цю проблему як у теоретичному, так і практичному аспектах. Окрім цього, зі збільшенням в освітніх програмах університетів кількості годин на самостійну роботу здобувачів навички письмового реферування, написання тез, статей, доповідей, підготовки усного публічного (наукового) мовлення стають особливо важливими. Утім, як засвідчують результати досліджень учених, а також наші спостереження за науковим процесом у закладі вищої освіти, ці навички в студентів сформовані на недостатньо належному рівні. Тому задля формування ключових компетентностей майбутнім фахівцям необхідно добре оволодіти науковим стилем сучасної української літературної мови. Перед здобувачами вищої освіти та наукового ступеня нині з-поміж іншого стоїть низка завдань: підвищити особисту культуру письмового та усного наукового спілкування, закласти основи професійних навичок та умінь у цій галузі, що передбачає досконале володіння культурою української наукової мови, а саме: формування умінь чітко викладати думки та будувати текст наукового стилю в усній та письмовій формі адекватно вимогам наукового стилю та жанрів наукової мови та ін. У цьому контексті простежуємо певні суперечності: з одного боку, актуалізуються питання ефективної підготовки кадрів вищої наукової кваліфікації, оскільки від особистості викладача, його фаховості, загальної культури, ерудиції, наукового та професійного рівнів, рівня методологічної рефлексії тощо залежить практичний вимір підготовки майбутніх фахівців у галузі науки, освіти, з іншого боку, на тлі кількісного зростання дисертацій, монографій, статей, підручників тощо їх якість не завжди виправдовує вимоги: чималий відсоток наукової продукції характеризується «присутністю мовних огріхів, розпливчастим методологічним обґрунтуванням, їм не властиві евристичність і прогностичність, а деякі з них безбарвно-невиразні за стилем», що зумовлено недостатньою увагою до цієї галузі мовної підготовки здобувачів освіти та наукових ступенів, неналежним рівнем підготовки майбутніх фахівців у сфері культури фахового і наукового мовлення; з-поміж причин такого стану мовознавці та педагоги називають і недостатню мовнокомунікативну, мовнотермінологічну, стилістичну, дослідницьку компетентності. Тому українська мова повинна істотно посилювати свою позицію в галузі науки.