Типи жіночих характерів у великій прозі Ольги Кобилянської

Abstract

Велике значення і цінний внесок в українську літературу межі ХІХ-ХХ століть зробили жінки-письменниці. Своєю наполегливою працею вони відкрили для українського суспільства, і особливо для жіноцтва, нові можливості реалізації. Патріархальна система, яка була домінантною в ті часи, почала відходити на другий план. Настала нова ера для жінки, яка хотіла розвиватися в розумовому і духовному плані. Жінки, які були обмежені сімейними обов’язками та хатніми клопотами, хотіли більшого. Обставини, в яких вони жили, вплинули на розвиток свідомості жінки. І тому вони більше, ніж чоловіки, заглиблені в себе, у свій внутрішній світ. Для багатьох жінок, письменництво було єдиним шляхом, що допоміг їм бути почутими. Це був їхній єдиний «голос», їхня «зброя». «Слово, моя ти єдиная зброя, ми не повинні загинуть обоє!» – влучно каже Леся Українка. Жінка письменниця стає феноменом культури, а згодом набуває рівноправного статусу. Цей тернистий шлях пролягав через радикальні погляди чоловіків, які в свою чергу звинувачували жінок у плагіаті, в надмірному бажанні жити особистим життям, зайняти соціальне місце чоловіків, образно кажучи, стати чоловіками. Проте жінки зовсім не відмовляються бути жіночними. Однією з найяскравіших і талановитіших серед українських письменниць того періоду справедливо можемо вважати Ольгу Кобилянську. Вона не має собі рівних у жанрі новели і повісті. Письменниця запропонувала новий жіночий погляд у літературі, який відрізнявся від поширених на той час. Її творчість справляє сильне враження, сила її таланту надихає людину заглибитися у тонкощі людської психіки, у її творах представлений глибокий аналіз і знання людської душі. Знайомлячись із творами Ольги Кобилянської, читач дістає естетичну насолоду. Ця чудова письменниця відмінно знала жіночий характер і завдяки цьому створила енциклопедію жіночої душі.