Регіональна нерівність та регіональна політика: пошук балансу

Abstract

Резюме. Територіальна згуртованість широко декларується як важливий пріоритет розвитку країн ЄС та об’єднання в цілому. Згуртованість стає складовою політики ЄС ще наприкінці ХХ ст., в той час як згуртованість територіальна виходить на порядок денний вже на початку ХХІ ст., у складі Лісабонської стратегії (Lisbon Strategy 2010), Зеленої книги з територіальної згуртованості (Green Paper 2008), Територіального порядку денного ЄС 2020 (Territorial Agenda), Стратегії ЄС 2020 (Europe 2020) тощо. Головним викликом у цій площині було визначено «забезпечення збалансованого та сталого територіального розвитку ЄС в цілому, шляхом зміцнення економічної конкурентоспроможності та зростання потенціалу поряд із потребою збереження природних ресурсів та підтримки соціальної згуртованості» (Green Paper 2008). Суттєві досягнення обумовлені увагою до особливостей регіонів, їх зв’язаності та доступності, а також взаємодії між міськими та сільськими територіями. Власне ж регіональна політика країн ЄС почала формуватись ще в середині ХХ ст.Abstract. The article deals with the peculiarities of forming the regional policy of Ukraine. The gaps caused by the complicated process of “paradigm shift”, the civilizational preconditions of state building, which laid down a number of conflicts and interregional differences have been identified. Modern problems of regional development and possible ways of their solution through the prism of European experience have been analyzed.