Міжнародній посібник про мовні права людини

Abstract

Резюме. Мовні права стають все більш важливою категорією прав людини. Багато мовних прав містяться в ряді міжнародних угод, договорів і конвенцій. Зобов’язання щодо недискримінації за мовною ознакою стало стандартом лінгвістичного законодавства на національному та міжнародному рівнях. Через це багато мовних прав сформульовані в негативному ключі як приписи недискримінації (Galdia, 2017, c. 398). Будь-яка дискримінація, заснована на мовних або лінгвістичних факторах, стала відомою як лінгвіцизм. Як концепція, лінгвіцизм виникла паралельно з іншими «-ізмами», такими як расизм, сексизм або ейджизм. Хоча слово лінгвіцизм вживається не так часто, як, наприклад, згадані вище «-ізми», воно, ймовірно, буде незнайомим для більшості людей, які зможуть ідентифікувати його як певну форму дискримінації на основі використання мови. У посібнику «The Handbook of Linguistic Human Rights» редактори визначають лінгвіцизм як «ідеології, структури та практики, які використовуються для узаконення, впровадження, регулювання та відтворення нерівного розподілу влади та ресурсів (як матеріальних, так і нематеріальних) між групами, які визначаються на основі мови» (Skutnabb-Kangas–Phillipson, 2013, c. 10). Деякі автори припускають, що лінгвіцизм є потужною теоретичною конструкцією, яку можна використовувати як загальну концепцію для охоплення повного спектру проблем мовної дискримінації, і наголошують, що соціальні фактори, пов’язані з мовною дискримінацією, є важливими для проливання світла на потенційно нечувані голоси в мовній дискримінації (Nguyen & Hajek, 187). Цей том є вагомим внеском у науку про мовну дискримінацію та значно підвищує обізнаність щодо проблем, пов’язаних із лінгвістикою, браком мовної справедливості та численними порушеннями мовних прав людини в усьому світі.