Статус української, угорської та інших мов на території сучасного Закарпаття: порівняльний аналіз

Abstract

Резюме. Мовна політика. Політика – це свідома спланована діяльність держави, партії чи організації для досягнення певних суспільних, економічних, культурних чи інших цілей. Державна політика виявляється у всіх сферах життя сучасного суспільства – впливає на економіку, культуру, міграцію населення, зайнятість, освіту тощо. Відповідно до цього розрізняють різні й види: суспільну, економічну, культурну, освітню, демографічну тощо. Кожна держава повинна визначитися з мовою державного управління, соціальних установ, охорони здоров’я, знаків дорожнього руху тощо. Оскільки держава має вирішити, у якій сфері урядування яка мова використовуватиметься, вона, по суті, не може залишитися нейтральною щодо мов. Держава не може в ім’я етнокультурного нейтралітету не використовувати жодної1 . Так, її нейтралітет у сфері мовної політики не просто неможливий, а й небажаний2 . Тому держави проводять певну політику і щодо мов, які використовуються на їхній території. Це і є мовною політикою. Тобто мовна політика – це цілеспрямована діяльність держави чи іншої інституції або установи, що здійснює (зокрема і) політичну діяльність із метою впливу на мовну ситуацію. Мовна ситуація – сукупність тих демографічних (скільки мовців має певна мова), суспільних (який соціальний статус мають носії певної мови), правових (чи мають мовці право використовувати мову), економічних (чи має економічні переваги використання певної мови), освітніх (чи використовується мова на різних освітніх рівнях) чинників, які разом визначають сучасне та майбутнє мов, що використовуються в конкретному суспільстві. Їх ще називають чинниками мовної екології.