Історія відносин між Францією і НАТО
Вантажиться...
Дата
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
II. Rákóczi Ferenc Kárpátaljai Magyar Egyetem
Анотація
Резюме. В історії розвитку євроатлантичної безпеки відносини між Францією і НАТО завжди
характеризувалися складною динамікою – від активної участі та лідерських позицій до
періодів відсторонення і подальшого зближення. Їхній еволюційний шлях демонструє
прагнення Парижа зберегти стратегічний суверенітет, водночас залишаючись частиною
колективної системи оборони. У різні періоди ХХ і ХХІ століть французька політична еліта
по-різному оцінювала межі співпраці з Альянсом, що відображало зміни у внутрішній та
зовнішній політиці держави, а також реакцію на трансформації глобальної безпеки.
Метою дослідження є простежити історичну логіку еволюції взаємин Франції та НАТО від
1949 року до середини 2025 року, з’ясувати політичні і стратегічні мотиви ключових рішень
французького керівництва та оцінити їхній вплив на європейську й трансатлантичну безпеку.
Актуальність зумовлена війною Росії проти України, посиленням уваги до протиповітряної та
протиракетної оборони, дискусіями про стратегічну автономію ЄС і новими домовленостями
в межах НАТО щодо промислових потужностей і витрат на оборону [6].
Наукова новизна полягає у цілісному осмисленні трьох ключових етапів еволюції відносин
Франції з НАТО: від ролі співзасновника до виходу з інтегрованого військового командування
у 1966 році, подальшого повернення у 2009-му та активного зміцнення східного флангу в
2022–2025 роках.
Франція була серед дванадцяти держав, що підписали Вашингтонський договір 4 квітня 1949
року, розмістила першу постійну штаб-квартиру НАТО в Парижі та від самого початку
поєднувала участь у колективній обороні з прагненням до стратегічної самостійності. У березні
1966 року президент Шарль де Голль заявив про вихід із інтегрованого військового командування,
що спричинило передислокацію штабів з Франції, але не означало виходу з Альянсу як політичної
організації. Членство зберігалося, а співпраця тривала на політичному рівні [2].
Починаючи з 1990-х, а особливо після «Білої книги з оборони і нацбезпеки» 2008 року,
Париж відновлював участь у структурах, а в квітні 2009 року офіційно повернув військових
до командних ланок НАТО, розмістивши кадри в Allied Command Operations і Allied Command
Transformation. Рішення закріплене на саміті у Страсбурзі/Келі та відображене в урядових
матеріалах Франції [2]. Практичну інтегрованість Франції в межах Альянсу підтвердила
операція НАТО Unified Protector проти режиму Каддафі, проведена вже через два роки після
повернення Парижа до командних структур. Французькі літаки спершу діяли в межах
національної операції Opération Harmattan, а згодом увійшли до багатонаціонального
угруповання під управлінням НАТО, що продемонструвало здатність країни ефективно
поєднувати власне стратегічне керівництво з координацією союзників [5].
Опис
Teljes kiadvány: https://kme.org.ua/uk/publications/rol-bezpeki-v-transkordonnomu-ta-mizhnarodnomu-spivrobitnictvi/
Ключові слова
Бібліографічний опис
In Csernicskó István, Maruszinec Marianna, Molnár D. Erzsébet, Mulesza Okszána és Melehánics Anna (szerk.): A biztonság szerepe a határon átnyúló és nemzetközi együttműködésben. Nemzetközi tudományos és szakmai konferencia Beregszász, 2025. október 8–9. Absztraktkötet. Beregszász, II. Rákóczi Ferenc Kárpátaljai Magyar Egyetem, 2025. pp. 278-279.
Endorsement
Review
Supplemented By
Referenced By
Creative Commons license
Except where otherwised noted, this item's license is described as Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 United States
