A Syringa josikaea élőhelyeinek cönológiai jellemzése Kárpátalján

Abstract

A Syringa josikaea Jacq. fil. harmadkori reliktum, Kárpátalja flórájának egyetlen paleoendemikus faja. A Keleti-Kárpátok területén őshonos, diszjunkt areájú faj, melynek populációi kisméretűek, egymástól izoláltan helyezkednek el és erősen veszélyeztetettek. Munkánk összefoglalja a magyar orgona irodalomból ismert és általunk megtalált kárpátaljai populációit, arról áttekintő térképet ad, valamint ismertetjük két, a Latorca és az Ung vízgyűjtőjéhez tartozó élőhelyeken végzett cönológiai felvételezés eredményeit. A vizsgált termőhelyek jellegzetesen láperdős területek, ahol Alnetea, Fagetalia fajok dominálnak, jellemző a dús és fajgazdag cserjeszint, helyenként, vízborítottságtól függően viszonylag gazdag lágyszárú szinttel. A területek flóráját legnagyobb részt eurázsiai és európai elterjedésű fajok alkotják, melyek az atlantikus lomberdő klímára és üde-vizes élőhelyekre jellemzőek. A fajok nagy többsége, pH-igényét tekintve, semleges–enyhén meszes élőhelyeket kedvel. Az élőhely fajai természetes körülményekre utalnak, az adventívek hiányoznak. A hideg lápi körülmények között a fennmaradás érdekében az orgona gyakran erőteljes vegetatív stratégiát alkalmaz.Резюме. Syringa josikaea Jacq. fil – єдиний палеоендемік флори Закарпаття, характеризується диз’юнктивним типом ареалу в Східних Карпатах. Популяції малі, ізольовані й дуже вразливі. На основі узагальнення наукових даних та власних досліджень наведено перелік місць зростань виду, що нараховує 12 локалітетів. Проаналізовано фітоценотичні описи з двох місць зростань виду у верхів’ях річок Уж і Латориця. На досліджених ділянках, які відносяться до болотистих вільшняків, переважають види класу Alnetea і порядку Fagetalia. Місця зростання характеризуються щільним і багатим на види чагарниковим ярусом, на окремих ділянках, у залежності від рівня води, формується відносно багатий трав’яний покрив. Переважають види з євроазіатським і європейським типами поширення, які властиві для атлантичних листопадних лісів та свіжих і вологих місцезростань. За відношенням до кислотності ґрунту більшість видів характеризується приуроченістю до умов у діапазоні від нейтральних до слабо основних. Флористичний склад фітоценозів вказує на близький до природного стан місцезростання, адвентивні види відсутні. У холодніших умовах болотного угруповання самопідтримання популяцій бузку часто здійснюється шляхом зміни стратегії в напрямку інтенсивного вегетативного відтворення рослин.