Традиції, звичаї українського народу в системі підготовки майбутнього викладача до навчально-виховного процесу у сучасному ВНЗ

Abstract

Постановка проблеми. Протягом багатьох віків український народ створював традиції, які притаманні тільки українському народу. І упродовж віків ці звичаї, обряди й традиції передавалися із покоління до покоління та допомагали виховувати вмілих господарів, справжніх патріотів свого краю й рідної землі, морально зрілих і фізично досконалих громадян. Така народна педагогіка – це невід’ємне джерело українських традицій, водночас виступає і усною традиційною фольклорною материнською школою, яка покликана формувати духовні цінності у людини. Проблема зв’язку традицій і інновацій у підготовці сучасного педагога є і залишається надалі серед найактуальніших на сучасному етапі розвитку суспільства. Високі вимоги до особистості майбутнього педагога об’єктивно відображають психологічну сутність його діяльності як інтегральної і соціально значущої у суспільстві. У професійній педагогічній освіті взаємозв’язок, взаємозумовленість процесів та рівня розвитку суспільства та особистості майбутнього вчителя вимагають глибокого осмислення шляхів і умов наближення сучасних освітньо-виховних систем до народних витоків, до високого професійного використання надбань народної педагогіки у повсякденній роботі школи. Сучасний вчитель повинен виступати свідомим суб’єктом освітнього процесу і активним діячем науково-технічного і соціального прогресу. Особливо вирішального значення ці положення набувають в умовах швидких змін в сучасному українському суспільстві.