Vajda János költészetének sajátosságai az 1848–1849-es forradalom és szabadságharc előtt

Abstract

Vajda János a márciusi ifjak egyik vezére, a szabadságharc lelkes katonája és emlékének haláláig hű ápolója, s a bukás után a nemzeti ellenállás ébresztője. Ő az összekötő kapocs a Petőfi-nemzedék és a haladó magyar költészet között. Vajda nem utánozza Petőfit, de mindenki másnál jobban érzi és következetesebben vállalja hagyományát. Az új magyar költői nemzedék pedig, élükön Adyval, őbenne látja a közvetlen előzményét, az új magyar líra kezdetét. Hetvenesztendőnyi életében pedig alig vették tudomásul. Vajda idővel vált politikai költővé. Az évek formálták stílusát, az életének fordulatai kihatottak a költészetére és így vált igazi nemzeti költővé.

Резюме. Вайда Янош − один із лідерів «березневих» революціонерів, завзятий солдат боротьби за свободу та вартовий пам’яті про неї, а після поразки − будитель національного спротиву. Він став зв’язною ланкою між поколінням Петефі та прогресивною угорською поезією. Вайда не наслідував Петефі, але на відміну від інших поетів, краще відчував і сприймав його творчий здобуток. А нова генерація поетів на чолі з Е.Аді вбачала в ньому свого ідейного попередника, зачинателя нової угорської лірики. Сімдесят років життя поета так і не принесли йому визнання. Вайда тільки з часом став політичним поетом. Роки формували його стиль, життєві переміни впливали на творчість, таким чином він став справжнім національним поетом.