Ефективність використання енергетичних ресурсів як фактор послаблення дії зовнішніх ефектів

Abstract

Резюме. Для економічної науки минулого століття переломне значення мало переосмислення причинно-наслідкового зв’язку між господарськими процесами та довкіллям, в наслідок чого було сформовано теорію зовнішніх ефектів. Відповідно до загальної теорії, зовнішні ефекти, це наслідки господарських операцій, від яких потерпають терті сторони (особи, що не приймають безпосередньої участі у господарській діяльності). Найпотужніші глобальні зовнішні ефекти спричиняють газоподібні відходи промислового виробництва. Специфічний фізичний стан таких відходів, обумовлює їхнє необмежене поширення у просторі. Крім того, він унеможливлює виявлення безпосереднього прямого зв’язку між продуцентом та реципієнтами зовнішніх ефектів. За таких умов втрачається причино-наслідковий зв'язок, що є орієнтиром для оцінки ступеню шкоди завданої продуцентом зовнішніх ефектів, а отже, зникають підстави для юридичного обґрунтування відповідальності суб’єкта. Частково, проблема відповідальності вирішується шляхом контролю рівня викидів газоподібних відходів на виході виробництва. Однак, з огляду на відсутність чіткого уявлення про причинно-наслідкові зв’язки, механізм подолання наслідків зовнішніх ефектів, що базується на принципі компенсації втрат продуцентом має суб’єктивний характер. До того ж, слід зауважити, що з морально-етичної точки зору застосування компенсаційного підходу до більшої частини газоподібних викидів промислового виробництва є неприпустимим, оскільки вони завдають шкоди здоров’ю людини.