Сприйняття авторської позиції Василя Гроссмана та місце його роману «Життя і доля» у контексті російської військової прози ХХ століття

Abstract

Резюме. Військова тематика була домінантною не тільки в роки Другої Світової війни, вона залишається актуальною темою і сьогодні. Унікальним носієм і неповторним виразником цієї теми в російській художній культурі минулого століття, а також і в світовій класиці, справжнім свідченням складності і драматизму історії минулого століття, рідкісною книгою є десятирічна праця Йосипа Соломоновича Гроссмана роман «Життя і доля», яка, якби була видана у момент написання в 1960 році, то «просунула би наше уявлення про епоху і війну на десятиліття вперед. Ми знаємо і розуміємо тепер, що розумів у 1960 році Гроссман. Його роман випереджує навіть найсміливіші думки нашого часу» (Маркіш 1988: 3). У тексті цього твору сплелися не тільки відважні думки автора, які пройшли довгі тунелі забуття і величі, але й обставини, найчастіше неща-сливі, які перетворили світосприйняття В. Гроссмана, спонукали пись-менника до створення роману «Життя і доля», а його прихильників – до його видання після смерті автора. У доповіді маємо на меті проаналізувати проблему автобіогафічності та документальності роману «Життя і доля».