Філософсько-ментальні характеристики перекладів хайку Мацуо Басьо

Abstract

Резюме. Японія — унікальна країна, що змогла пронести крізь століття самобутність свого етосу. Періоди тісної взаємодії з сусідніми країнами та віддалення від них створили особливу атмосферу для розвитку культурного життя. Японію часто називають країною- позичальницею, однак варто зауважити, що запозичуючи чужий досвід, наприклад, китайську ієрогліфічну систему письма кандзі, вона обов’язково створює щось своє (у випадку з абетками — манйоґану) для підтримання рівноваги. На загальнокультурному рівні дотримання гармонії відіграє провідну роль: у національній релігії країни, синтоїзмі, найбільше уваги приділяється гармонічному співіснуванню людини та природи. Більшість міфів та ритуалів у японців пов’язана з природою, яку вони з найдавніших часів наділяють надзвичайними здібностями, персоніфікують та боготворять. Любов та повагу до природи японські митці оспівували з часів видання найдавніших антологій поезії «Кодзікі» (712 р.), «Кайфусо» (751 р.), «Манйосю» (759 р.) та «Кокін- вака-сю» (913 р.) Розвиток власне японської поезії тривав з часів виходу збірки «Манйосю», у якій на противагу «китайським віршам» канші з’явилися перші зразки поетики вака — «японської пісні». Протягом століть поети вправлялися у складанні лірики на придворних бенкетах, фестивалях та поетичних змаганнях, і результатом цих інтелектуальних забавок стала трансформація вака у поезії жанрів танка («коротка пісня») і ренґа («зчеплені рядки»). Під впливом різних напрямів і шкіл поезії ренґа поділилися на «вищі» та «нижчі», і до нижчих стали відносити «хайкай-ренґа» («жартівливі ренґа»). Цей жанр був переосмислений класичним поетом XVII століття Мацуо Басьо, який зміг втілити у лаконічних віршах, що містять всього 17 складів, глибину дзен-буддійського концепту вабі-сабі. За життя великого поета Японія знову ізолюється від зовнішнього світу, запроваджуючи політику сакоку («країна в ланцюгах») через побоювання колонізації з боку християнських місіонерів, які прибували до країни разом із торговцями та послами. Ізоляція посилила заглиблення японців у дослідження та переосмислення власної культури, завдяки чому вона зберегла свої первозданні риси та теми.