Відображення самотності крізь призму особистих драм
Резюме. «Кімната для печалі» – збірка сюжетно не пов’язаних між собою оповідань
Андрія Любки, які, однак, можна вважати й романом, якщо прийняти тезу,
що головним героєм цього роману є самотність. Покинуті, ревниві, зовсім
юні й поглинуті спогадами про вже прожите життя – усі ці люди на межі
відчаю знаходять власне місце для плекання туги, кімнату для печалі,
захисну мушлю. Знаходять, бо знають: саме самотність – найприродніший
стан людини (с. 2).
Любка Андрій - молодий закарпатський прозаїк, поет, перекладач та есеїст,
народився 1987 року в Латвії, а тепер мешкає в м. Ужгород. Лауреат літературної
премії «Дебют-2007». Активний учасник українських та міжнародних
культурних заходів. Окремі вірші перекладені декількома мовами.
«Кімната для печалі» є десятою книгою автора, об’єднуючи 11
різнорідних історій, де головну роль відведено темі самотності. Актуальність
теми полягає в тому, що в житті кожного наступає рано чи пізно період
ретриту (усамітнення), коли хочеться відступити для духовної і
психологічної праці над собою, чи повернутися у минуле, як декотрі герої
оповідань, щоб повторно пережити найкращі моменти життя. Книга,
безумовно, потребує в якійсь мірі і розуміння, і життєвої зрілості від читачів,
і емоційного спокою. «Кімната для печалі» була номінована на найкращу
книгу року 2016.
https://aab-philologica.kmf.uz.ua/aabp
In Acta Academiae Beregsasiensis, Philologica. 2025. IV. évfolyam, 1. szám. pp. 224-228.
